Артроз колінного суглоба (остеоартроз колінного суглоба, деформуючий артроз колінного суглоба, гонартроз) - це хронічне, прогресуюче захворювання колінного суглоба, в основі якого лежать дегенеративно-дистрофічні зміни тканин суглоба, які призводять до руйнування суглобового хряща і кістки, що підлягає, деформації суглобових поверхонь, порушення функції суглоба, значним болям в ділянці суглоба і зниження якості життя пацієнта.
Історії хвороби пацієнтів із артрозом колінного суглоба дуже схожі. Спочатку у них з'являються незначні болі у ділянці колінного суглобу, які виникають під час тривалої ходьби. Ці болі зникають після короткочасного відпочинку. Через деякий час відстань, при проходженні якого виникають болі в колінному суглобі, скорочується, а болі посилюються. Пацієнти починають «натирати» коліно різними мазями та приймати знеболювальні. Ще за деякий час звертаються до лікаря і їм ставлять діагноз артроз колінного суглоба (гонартроз). Додатково до знеболюючих ліків їм призначають хондропротектори, роблять уколи гіалуронової кислоти в суглоб, рекомендують зменшити вагу, пройти курс фізіопроцедур та санаторно-курортного лікування. Спочатку таке лікування допомагає. Але поступово ефективність лікування знижується і настає час, коли біль стає постійним. І на запитання: «Що робити далі?» – пацієнти отримують відповідь: «У Вас стирається хрящ, і зробити з цим нічого не можливо. Ходіть так поки можете, а потім треба буде змінювати суглоб».
На закономірне питання: «Чи можливо уникнути протезування колінного суглоба та зберегти свій власний суглоб?». Відповідь ствердна: «Так можливо». Як цього можна досягти? Спробую дати відповідь на це запитання. Інформація, що буде викладена нижче, ґрунтується на двадцятирічному досвіді лікування артрозів колінного суглоба та вивченні причин його виникнення та розвитку. Для багатьох ця інформація може бути одкровенням, і не відповідатиме стандартним підходам до лікування артрозу колінного суглоба.
Основний принцип медицини говорить: «Знайди причину, що викликала хворобу, і усунь її, а організм далі все зробить сам».
В інтернеті та широкодоступній літературі серед причин, що сприяють виникненню артрозу колінного суглоба, перераховуються безліч факторів: надмірна вага, порушення обміну речовин та гормональні збої, надмірні навантаження на коліно, запалення та травми колінного суглоба, є навіть висловлювання про генетичну природу артрозу. Наші дослідження показали, що кожен із цих факторів мав місце у якоїсь певної групи пацієнтів: надмірна вага у 89%; порушення обміну речовин (виключаючи цукровий діабет та подагру) у 4%; гормональні збої у 23%; остеопенія у 67%, остеопороз у 18%, надмірні фізичні навантаження у 5%; запалення колінного суглоба у 2%; травми колінного суглоба в 17%. Але, що дуже важливо, так це те, що у всіх 100% пацієнтів з артрозом колінного суглоба було порушення осьового навантаження на колінний суглоб. Причому вираженість артрозних змін у колінному суглобі має чіткий взаємозв'язок із вираженістю порушення осьового навантаження на суглоб. Це дозволяє говорити про те, що основною причиною початку та подальшого розвитку артрозу колінного суглоба є порушення осьового навантаження на суглоб. Ці порушення виникають в результаті деформації (викривлення) гомілки (точніше в результаті деформації великогомілкової кістки).
Яким чином деформація гомілки може викликати розвиток артрозу колінного суглоба? Пояснення цьому досить просте. Всім нам добре відомі закони фізики - третій закон Ньютона (сила дії дорівнює силі протидії) та закони важеля. Ці закони дуже добре все пояснюють. Коли ми ходимо сила, з якою ми давимо на землю, так само діє і на суглобові поверхні колінного суглоба. Великогомілкова кістка це своєрідний важіль, через який здійснюється ця дія. Цей важіль має два плеча довгий (довжина великогомілкової кістки) і короткий (ділянки суглобових поверхонь). Коли гомілка пряма, то вся сила, яка діє на колінний суглоб, рівномірно розподіляється по суглобових поверхнях. При викривленні великогомілкової кістки вступає в силу закон важеля і сила, що діє на суглобові поверхні, розподіляється нерівномірно. У колінному суглобі з'являються ділянки, які зазнають значно більшого навантаження, ніж інші ділянки суглоба. У ділянках суглобових поверхонь, які перебувають під більшим навантаженням, починають розвиватися зміни, які є першими ознаками артрозу колінного суглоба. Чим довше ці ділянки суглоба перевантажуються, тим більше виражені зміни у них відбуваються і тим більше проявляється артроз колінного суглоба.
Інші фактори, які були перераховані вище, є другорядними і сприяють або повільнішому, або більш швидкому розвитку змін у колінному суглобі.
Таким чином, щоб вилікувати артроз колінного суглоба необхідно нормалізувати осьове навантаження на суглоб. Це можна зробити лише оперативним шляхом.
Сучасні принципи лікування артрозу колінного складу нічим не відрізняються від тих, що були сформульовані ще у 70-80-ті роки минулого сторіччя. Ці принципи ґрунтуються на двох положеннях – спочатку проводиться консервативне лікування (медикаментозне, фізіотерапевтичне, санаторно-курортне лікування та лікувальна гімнастика), метою якого є продовжити для пацієнта час користування своїм суглобом, а потім, коли вже болі стануть виснажливими, здійснити заміну (ендопротезування) суглобу.
Усім чудово зрозуміло, що, незважаючи на розвиток фармакології та вдосконалення фізіотерапевтичного обладнання, ніякі консервативні процедури не можуть усунути деформацію гомілки та нормалізувати навантаження на колінний суглоб. Необхідне оперативне втручання. Але на початкових стадіях артрозу колінного суглоба найчастіше виконують артроскопічні операції. Справа в тому, що при МРТ обстеженні у всіх пацієнтів з артрозом колінного суглоба виявляють дегенеративні зміни менісків. Тому пацієнтам пропонують зробити артроскопічну операцію та «почистити» суглоб. Але це паліативна операція, вона не усуває причин виникнення артрозу і через рік – півтора, а у багатьох і раніше, болі в колінному суглобі відновлюються. У деяких країнах Європи, таких як Британія, Франція та Німеччина, виконання артроскопії при діагнозі артроз колінного суглоба заборонено тому що артроскопія погіршує метаболічні процеси у суглобі та прискорює розвиток дегенеративних процесів.
У своїй практиці при лікуванні артрозів колінного суглоба ми використовуємо розроблену нами оперативну технологію. Це позасуглобова операція, яка усуває основну причину артрозу колінного суглоба – порушення осьового навантаження на колінний суглоб. Крім того, ця операція дозволяє стабілізувати зв'язковий апарат колінного суглоба, який при артрозах колінного суглоба дуже часто буває «розбовтаним». Нормалізація осьового навантаження на колінний суглоб та його стабілізація створюють умови для нормалізації обмінних процесів у колінному суглобі та відновлення суглобового хряща. При необхідності як додатковий фактор, який сприяє відновленню колінного суглоба, ми використовуємо стовбурові клітини, які вводяться в суглоб через 3-4 тижні після операції. Необхідно відразу відзначити, що розраховувати на швидкий ефект не варто. Обсяг лікувальних заходів, тривалість лікування та його ефективність залежить від стадії захворювання та стану тканин колінного суглоба. Чим довше існує артроз, тим більше виражені зміни розвиваються в тканинах колінного суглоба і тим більше часу необхідно для того, щоб ці зміни зазнали зворотного розвитку. У кожного пацієнта зміни у колінному суглобі мають свої особливості. Тому після детального обстеження кожного пацієнта ми розробляємо індивідуальну програму лікування. Але, на жаль, коли після обстеження ми бачимо, що зміни у тканинах колінного суглоба мають незворотний характер, ми змушені рекомендувати пацієнтові протезування суглоба.
Протягом останніх 15 років наша оперативна технологія лікування артрозу колінного суглоба була успішно використана у понад 170 пацієнтів. І, наскільки відомо, ні в кого з них не виникла потреба у протезуванні колінного суглоба.
Клінічні приклади
Чоловік звернувся зі скаргами на сильні болі в області лівого колінного суглоба. Болі в суглобі виникали відразу ж при початку ходьби, що змусило пацієнта під час ходьби користуватися милицями. Пацієнт консультувався в різних медичних установах, в яких йому всі рекомендували замінити лівий колінний суглоб на протез.
До початку лікування на рентгенограмі (1) - виражена варусна деформація великогомілкової кістки. На МРТ знімках (2) - є ділянка суглобової поверхні з повною відсутністю суглобового хряща (обведено пунктирною лінією), на місці хряща визначається суглобова рідина. У нормі суглобовий хрящ виглядає як широка сіра смуга (вказано стрілками).
Ми провели відновне оперативне лікування з використанням аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин.
Через один рік після оперативного лікування. На рентгенограмі (3) - вісь великогомілкової кістки відновлена. На МРТ знімках (4) - на місці відсутнього раніше суглобового хряща утворився новий хрящ товщиною до 3 мм (обведено пунктирною лінією).
Через два роки після завершення лікування, зі слів пацієнта, він веде нормальний спосіб життя. Ходить самостійно не використовуючи ні милиці, ні паличку. Болі в лівому колінному суглобі його не турбують, хоча, як зазначає сам пацієнт, «якщо доводиться весь день проводити на ногах, займатися господарством по будинку і городу, то до вечора в суглобі з'являється незначний ниючий біль, який швидко проходить сам після того як хвилин 10-15 посидиш в кріслі або на стільці».
Пацієнт Володимир 64 років, звернувся до нас з приводу артрозу лівого колінного суглобу. Перші прояви артрозу з’явились у Володимира 3 роки тому. Рік тому він звернувся до травматолога за місцем проживання який сказав що йому показано протезування колінного суглобу і направив до спеціалізованого відділення. Від цієї операції Володимир відмовився та звернувся до інших спеціалістів. Йому проводили консервативне лікування яке результату не дало. Декілька спеціалістів йому сказали, що артроз у нього пов'язаний з тим, що внутрішня бокова зв’язка колінного суглобу «провисла» та внутрішній меніск змістився. Це призводить до того, що суглобові поверхні кісток труться одна об іншу. Відновити ці зміни в суглобі неможливо, тому і потрібна заміна суглобу. Крім того Володимиру казали, що в його віці розраховувати на якийсь результат лікування артрозу нема сенсу.
Наші обстеження показали, що причиною змін в колінному суглобі є порушення навантаження на суглоб, яке обумовлене значним відхиленням діючої на великогомілкову кістку сили від осі навантаження.
Володимиру було виконано оперативне лікування під час якого була виконана корекції навантаження колінного суглобу та тунелізація стегнової та великогомілкової кісток, що створило передумови для максимально можливого відновлення суглобу.
Через 6 місяців після операції Володимир ніяких жалоб на правий колінний суглоб не пред’являв. При обстеженні ми відмітили що внутрішній меніск та внутрішня бокова зв’язка правого колінного суглобу знаходяться у правильному анатомічному положенні. Це свідчить про те, що технологія нашого оперативного лікування дозволяє відновити м’якотканинні структури колінного суглобу.
Пацієнтка Вікторія 48 років, звернулася до нас з приводу артрозу правого колінного суглобу. Діагноз артрозу колінного суглобу було поставлено приблизно 5 років тому. Проводили консервативне лікування: знеболюючи, хондропротектори, проведення PRP-терапії, внутришньосуглобове введення гіалуронової кислоти. На деякий час болі стихали, але потім знов з’являлися. У зв’язку з цим Вікторії сказали, що скоріше за все в найближчий час потрібно буде робити операцію по заміні суглоба.
При обстеженні у пацієнтки було виявлено варусну деформацію правої стегнової кістки в результаті чого діюча на кістку сила значно відхилялась назовні, що приводило до значного перенавантаження внутрішніх відділів правого колінного суглобу. При МРТ обстеженні во внутрішніх частинах суглобових поверхонь великогомілкової та стегнової кісток був виявлений внутрішньокістковий набряк (т.з. субхондральний набряк).
Вікторії було виконано тунелізацію стегнової та великогомілкової кісток, та коригуючу остеорезекціє великогомілкової кістки. Завдяки цим операціям було нормалізовано навантаження на колінний суглоб та створено передумови для максимально можливого відновлення суглобу.
Через 6 місяців після операції Вікторія відзначила, що болі в суглобі під час ходьби її не турбують і що значно збільшилися рухи в колінному суглобі.
