Поширені запитання

Так, звичайно, при лікуванні артрозів можна використовувати стовбурові клітини. Але треба розуміти, що стовбурова клітина – це не панацея в лікуванні артрозів. Так, стовбурові клітини мають колосальний відновний потенціал, і вони здатні відновлювати пошкоджений гіаліновий хрящ. Але, якщо причина артрозу не усунена, відновлений стовбуровими клітинами суглобовий хрящ знову буде пошкоджуватися і все повернеться на колишній рівень. Тому, перш ніж вводити в порожнину суглоба стовбурові клітини, необхідно усунути причину розвитку артрозу, тоді можна отримати максимальний та стійкий результат від дії стовбурових клітин.

Зазвичай після операції пацієнт знаходиться в лікарні 2-3 дні, після чого він виписується на амбулаторне лікування за місцем проживання під доглядом травматолога або хірурга поліклініки. Але я постійно знаходжусь на зв’язку і, якщо у пацієнта виникають якісь питання, він завжди може до мене звернутися.

Тривалість реабілітації залежить від декількох факторів: області, в якій виконується коригуюча операція, віку пацієнта, індивідуальних особливостей пацієнта, наявності супутніх захворювань.

Якщо корекція осі навантаження здійснюється в області великогомілкової кістки, то тривалість реабілітаційного періоду становить приблизно 4-6 місяців. При виконанні коригуючої операції в ділянці стегнової кістки реабілітаційний період становить приблизно 6-8 місяців.

Тривалість реабілітаційного періоду залежить від термінів зрощення кісткових фрагментів. В осіб молодого віку зрощення відбувається швидше, ніж у вікових пацієнтів. На тривалість зрощення значний вплив має функція щитовидної залози. Навіть незначне відхилення у показниках функції щитовидної залози може сповільнити процес зрощення кісткових фрагментів. Тому під час передопераційної підготовки я рекомендую пацієнтам перевірити гормони щитовидної залози, і якщо виявляються якісь відхилення, то перш ніж приступити до оперативного лікування, пацієнт здійснює корекцію функції щитовидної залози у ендокринолога.

Важливий вплив на зрощення кісток мають харчові переваги пацієнта. Тому на час лікування я рекомендую дотримуватись певної дієти.

Але, насамперед, на процес реабілітації значний вплив здійснює сам пацієнт. Кожному зі своїх пацієнтів я кажу, що результат лікування на 50% залежить від хірурга та на 50% від пацієнта. Хірург під час операції створює умови, які необхідні для відновлення суглоба, а пацієнт, суворо виконуючи дані йому рекомендації, забезпечує реалізацію цих умов.

Причин викривлення (деформації) суглобових поверхонь великогомілкової та стегнової кісток кілька. На моє переконання, всі деформації кісток закладаються в дитячому та юнацькому віці, коли відбувається активний ріст та формування кісток.

У дитинстві, коли дитина починає ходити, перше навантаження на ноги дитини йде через стопи. Тому від того, як формується стопа і, перш за все, в якому положенні формується п’яткова кістка, залежить розподіл діючої на кістки ніг сили і формування суглобових поверхонь колінного і гомілковостопного суглобів. Якщо п’яткова кістка формується правильно, то вісь її навантаження збігається з механічною віссю ноги і осями навантаження гомілки і стегна. В такому випадку напрямок діючої сили збігається з усіма осями ноги. У цій ситуації суглобові поверхні гомілковостопного та колінного суглобів формуються перпендикулярно до осей навантаження сегментів кінцівки.

Якщо в процесі формування п’яткова кістка відхиляється від механічної осі ноги назовні або всередину, осі навантаження п’яти, гомілки і стегна відхиляються від механічної осі навантаження ноги, як це показано на малюнку.

Згідно із законами фізики, формування суглобових поверхонь гомілковостопного та колінного суглобів відбувається перпендикулярно діючій силі. Оскільки осі навантаження сегментів не збігаються з напрямком діючої сили і механічною віссю, то суглобові поверхні формуються під кутом до осі навантаження сегментів ноги. В результаті цього і відбувається викривлення (деформація) суглобових поверхонь великогомілкової та стегнової кісток.

Проявом неправильного формування положення п’яткової кістки є плоскостопість. Чим більш виражене відхилення п’яткової кістки, тим більше виражена плоскостопість.

Наступна причина викривлення (деформації) суглобових поверхонь нижніх кінцівок пов’язана з активним життям, яке людина веде в юнацькому віці, – бігом, стрибками, різними видами спорту. У цьому віці дуже часто відбуваються травми кінцівок. Не обов’язково ці травми пов’язані з переломами кісток. Дуже часто при падіннях чи стрибках з висоти відбувається травматизація так званої зони росту кісток. У когось ці травми проходять безслідно, а у когось внаслідок травм зони росту відбувається уповільнення швидкості зростання кістки в одній із ділянок цієї зони. Найбільш часто це уповільнення відбувається по внутрішній поверхні великогомілкової кістки. В результаті цього внутрішня поверхня кістки починає відставати в рості від зовнішньої поверхні і кістка поступово «завертається» всередину. В результаті цього відбувається зміна положення суглобових поверхонь щодо осі навантаження кістки. Найчастіше це спостерігається у тих, хто в дитинстві займався футболом, бігом, баскетболом, волейболом та важкою атлетикою.

У дорослому віці причиною викривлення (деформації) суглобових поверхонь нижніх кінцівок можуть бути так звані трабекулярні переломи. Ці переломи часто виникають у результаті стрибків з висоти. Через надмірне осьове навантаження на ногу в якійсь області губчастої кістки відбувається перелом трабекул. За своїм характером цей перелом нагадує «зминання» поролонової губки. При рентгенологічному обстеженні такі переломи не визначаються. Тому болі при такому переломі пов’язують із простим забоєм ділянки внутрішньої поверхні колінного суглоба і жодних обмежень щодо навантаження на ногу не призначають. Внаслідок цього висота губчастої частини кістки в області трабекулярного перелому трохи зменшується. Це призводить до незначної зміни положення суглобової поверхні щодо осі навантаження великогомілкової кістки. Поступово відхилення положення суглобової поверхні щодо осі навантаження збільшується і в якийсь момент часу досягає критичної величини та проявляється у вигляді артрозу суглоба.