Лікування

Артроз (остеоартроз) - це хронічне захворювання суглобів, при якому в тканинах суглоба поступово розвиваються дегенеративні зміни, що призводять до появи болю у суглобах, обмеження рухів і зниження якості життя. У переважній більшості випадків артрози великих суглобів ототожнюють з руйнуванням суглобового хряща. Хоча насправді «руйнування або стирання хряща» відбувається в суглобі на останніх стадіях захворювання.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в останні 10-15 років артроз кульшового і колінного суглобів сильно «помолодшав». Якщо раніше діагноз «артроз суглоба» ставилося особам у віці 45-50 років, то в даний час артроз діагностується у 5-7% осіб у віці 30 років.

Лікування артрозів умовно можна поділити на два періоди. Перший період - паліативне лікування, коли лікування спрямоване не на усунення причини хвороби, а на усунення симптомів хвороби. Використання величезного арсеналу різноманітних мазей, таблетованих та ін'єкційних медикаментів, внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти та інших ліків, фізіотерапевтичні процедури, санаторно-курортне лікування дозволяє на деякий час позбутися болю в суглобі або, принаймні, зменшити її. Але, на жаль, у когось раніше, у когось пізніше, біль в суглобі повертається і лікування повторюється, але вже з використанням більш сильних і більш дорогих ліків. Поступово періоди життя без болю в суглобі скорочуються і настає час, коли біль в суглобі стає постійним і буквально виснажує пацієнта, і тоді вихід один - ендопротезування - заміна свого суглоба на штучний (другий період лікування). Все було б добре, якби поставлений одного разу ендопротез суглоба міг служити пацієнту все його життя. Але, на жаль, це не так. У переважній більшості випадків, особливо у пацієнтів молодого віку, доводиться здійснювати заміну суглоба 2, а то і 3 рази.

Якщо раніше в Європі і США ендопротезування суглобів виконували особам будь-якої вікової категорії, то протягом останніх 20 років ставлення до призначення цієї операції стало більш обережним і обмеженим. На міжнародних конференціях і симпозіумах постійно піднімається питання про те, що ендопротезування суглоба необхідно розглядати як крайній захід, а до цього необхідно використовувати весь можливий арсенал консервативного і оперативного лікування, щоб відстрочити час протезування суглоба. Сучасний підхід до протезування суглобів заснований на принципі - «встановлений один раз ендопротез суглоба повинен пережити свого господаря». Необхідність такого підходу продиктована частотою тих чи інших ускладнень, які виникають після первинного протезування суглобів, і значним збільшенням кількості цих ускладнень після повторної (ревізійної) заміни суглоба. Існуючі в даний час протези кульшового і колінного суглобів не можуть «зростися» з кісткою і рано чи пізно виникає нестабільність протезу, яка супроводжується болями, «проваленням» ніжки протеза, переломами кісток в ділянці ніжки протеза, що вимагає заміни ендопротеза. Необхідність заміни протеза, за даними одних авторів, виникає через 5-7 років після первинного протезування, інші автори говорять про 12-15 років. Тому в усьому світі прагнуть протезувати суглоби якомога пізніше, коли вік пацієнта перевищує 65 років, а то і більше.

Практично всі ортопеди світу одноголосні в думці, що причина артрозу, який починає проявлятися в 40-50 років, була закладена за 15-20 років до появи перших ознак захворювання. Поки людина молода, вона рідко звертає увагу на дискомфорт, що виникає в області суглоба, а особливо на причини, які призводять до цього дискомфорту. Але проходить час, і захворювання суглоба, що повільно розвивається дає про себе знати. В даний час в багатьох країнах світу проводяться дослідження, спрямовані на виявлення причин початку артрозів кульшового і колінного суглобів.

Нами було проведено аналіз понад 150 історій розвитку артрозу кульшового і колінного суглобів, результатів рентгенологічних та МРТ обстежень, які були виконані у одних і тих же пацієнтів в різні терміни захворювання. Зіставлення отриманих нами даних з законами фізики і біомеханіки суглобів, дозволили нам по-іншому поглянути на причини виникнення і розвитку артрозу. Об'єднання цих знань зі знаннями біології стовбурової клітини і 20-ти річним досвідом використання стовбурових клітин у клінічній практиці дозволили нам розробити свою оригінальну технологію лікування артрозів суглобів. Ця технологія поєднує в собі застосування хірургічних втручань поза суглобами та врутрішньосуглобове введення тих, чи інших стовбурових клітин. Застосування цієї технології дозволяє усунути першопричину виникнення артрозу та створити умови для відновлення тканин суглобу, в тому числі і хрящової тканини. Своєчасне використання цієї технології дозволяє запобігти подальшому розвитку артрозу, створити умови для зворотного розвитку захворювання і збереження пацієнтові свого суглоба. Значна кількість позитивних результатів використання цієї технології підтверджує правильність наших поглядів на природу виникнення артрозу та принципів його лікування.