Лікування аваскулярного (асептичного) некрозу таранної кістки

Аваскулярний (асептичний) некроз таранної кістки - захворювання, при якому в результаті порушення кровопостачання відбувається відмирання ділянки або всієї таранної кістки.

Таранна кістка несе найбільше навантаження, є найміцнішою, але з поганим кровообігом, та найгірше іннервуємою кісткою скелета людини. В силу цих особливостей некроз таранної кістки розвивається дуже повільно, поступово, і на початкових стадіях ніяк себе не проявляє. Іноді при дуже ретельному опитуванні пацієнти згадують, що у них в області гомілковостопного суглоба були відчуття незначного дискомфорту: слабкі, ниючі болі, та з'являлися періодично і проходили через кілька днів. У переважній більшості ці болі пацієнти пов'язували з тим, що «підвернули ногу». Через деякий час, іноді через 5-6 міс, іноді через рік-півтора біль в суглобі стає постійним, і виникає необхідність в прийомі знеболюючих медикаментів.

У переважній більшості випадків аваскулярний некроз таранної кістки виникає після переломів цієї кістки, але в деяких випадках розвитку некрозу сприяють травми, при яких сама кістка не пошкоджується, але відбувається розрив таранно-п'яткової зв'язки, через яку здійснюється основне кровопостачання кістки. У деяких випадках розвитку некрозу таранної кістки може сприяти тривалий прийом гормональних препаратів.

Найбільша неприємність цього захворювання полягає в тому, що воно практично ніколи не виявляється на початкових стадіях, коли його можна вилікувати «малою кров'ю». Пояснюється це тим, що при звичайному рентгенологічному обстеженні ніяких змін, що вказують на наявність некрозу кісткової тканини в області таранної кістки, не виявляється. В результаті пацієнтові ставиться діагноз, який жодним чином не стосуються стану таранної кістки. Перші ознаки некрозу таранної кістки можуть бути виявлені при МРТ обстеженні і то тільки при детальному і цілеспрямованому аналізі МРТ-зрізів таранної кістки в різних режимах. При рентгенологічному або томографічному обстеженнях некроз таранної кістки визначається тоді, коли ділянки змертвілої таранної кістки починають лізуватись (розсмоктуватися), і в кістки з'являються порожнини або зникає якась ділянка кістки.

Лікування некрозу таранної кістки складний і тривалий процес. Зазвичай використовують PRP-терапію, ударно-хвильову і магнітотерапію, призначають ліки, що покращують кровообіг, виконують декомпресивну туннелізацію таранної кістки, хондропластику. Але на жаль, результат цього лікування один. Некроз таранної кістки прогресує і все закінчується інвалідизуючою операцією - видаленням частини або всієї таранної кістки та артродезування (замиканням) гомілковостопного суглоба, в результаті якого рухи в суглобі припиняються. У деяких клініках Європи та США з метою збереження рухів в гомілковостопному суглобі виконувалися операції з протезування цього суглоба, але через велику кількість ускладнень і невдач від цієї операції практично відмовилися.

Нами була розроблена оригінальна технологія хірургічного лікування аваскулярного некрозу таранної кістки, яка дозволяє відновити кровопостачання кістки та створює умови для відновлення некротизированої ділянки кістки. Вперше ця операція була успішно виконана у 2007 році пацієнту з тотальним пошкодженням блоку таранної кістки, якому було показано повне видалення таранної кістки. Через 6 місяців після операції кісткова структура блоку таранної кістки відновилася, а ще через пів року пацієнт зміг повноцінно користуватися своїм гомілковостопним суглобом. У наступні роки ця технологія була успішно використана у 47 пацієнтів. У всіх цих пацієнтів таранна кістка повністю відновилася. У 5 з них збереглися обмеження рухів в гомілковостопному суглобі тієї чи іншої вираженості.

На жаль ця технологія має свої обмеження. Важливо, щоб таранна кістка зберегла свою анатомічну форму. При цій умові можна повністю відновити кісткову структуру таранної кістки й зберегти функцію гомілковостопного суглоба. При наявності деформації таранної кістки результативність лікування зменшується, тобто чим більше деформована кістка, тим менший обсяг рухів в гомілковостопному суглобі вдається зберегти. Тому, чим раніше буде розпочато лікування, тим кращий ефект буде отриманий.

Результати нашого лікування

У дівчини був діагностований аваскулярний некроз таранної кістки. Консультувалася в різних медустановах, в тому числі в Німеччині. 
Пропонували виконати операцію з видалення мертвої ділянки кістки та артродезування (замикання) гомілковоступневого суглоба, після якої ніяких рухів у суглобі не було б.

Ми здійснили відновне оперативне лікування з використанням клітинних технологій (стовбурових клітин).

Через шість місяців після операції кісткова структура таранної кістки повністю відновилася. Болі що турбували раніше в суглобі повністю пішли, рух в гомілковостопному суглобі відновилися в повному обсязі.

Жінка звернулася до нас з приводу аваскулярного некрозу правої таранної кістки. У 2018 році отримала осколковий перелом правої таранної кістки. У Київському інституті травматології пацієнтці було виконано остеосинтез перелому. Після операції зберігалися сильні болі в області гомілковостопного суглоба. Через 8 місяців після операції у неї був діагностований аваскулярний некроз таранної кістки і запропоновано виконати артродез гомілковостопного суглоба. Пацієнтка консультувалася в клініках Бельгії, Австрії, Німеччини та США і у всіх клініках їй пропонували виконати артродез суглоба або поставити штучний суглоб і говорили про те, що нормально вона ходити вже не зможе.

При обстеженні у пацієнтки був виявлений тотальний некроз блоку таранної кістки і відсутність хрящової тканини. Пацієнтці було запропоновано розроблене нами етапне оперативне лікування з васкуляризацією таранної кістки і використанням стовбурових клітин. Лікування було розпочато практично через рік після виявлення аваскулярного некрозу кістки.

Через сім місяців після трансплантації в області некрозу сформувалася нова кісткова тканина. Болі повністю зникли, і пацієнтка почала розробляти рухи в гомілковостопному суглобі і поступово навантажувати ногу. В подальшому ми двічі виконали введення стовбурових клітин в порожнину суглоба, що створило умови для формування хрящової тканини.

В даний час пацієнтка ходить самостійно, руху в суглобі відновилися практично в повному обсязі, болів в суглобі немає.